у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

А ви в курсі, що будівля “Рибного ряду” у дворах п’ятиповерхівок на перетині Хрещатика і вулиці Лазарєва може стати “Музеєм Дніпра – Славутича” з рибальським акцентом? А може й просто Музеєм рибальства, бо через скло не зрозуміло. Я не знав, “напрацювання” тільки вчора побачив. Вони у вітрині обласного управління архітектури, можете самі подивитися. Чи то вже перші кроки до проекту, чи просто так – аби щось висіло – буду дізнаватися. Але ідея сильна, і Черкаси мають повне право на такий музей. До речі, схоже, що в Україні нічого подібного немає: серед оригінальних – звуку, сексу, сала, сміття, води, пива, сну. Музей туалету в Києві знаходиться на Рибальській, 22 – ото і все про теперішню рибу. Розповів чергову черкаську історію, цього разу про рибальство, краєзнавець Борис ЮхноІнформує dzvin.media

у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

Уявляєте? Будівля у вигляді рибальського баркасу. Усередині на стінах – сіті, схрещені спінінги і вудки, фотки земляків з їхніми найбільшими трофеями. Купа експонатів: верші, якорі, плешні, бури, заброди, знамениті ящики для зимового лову. Та рибаки б такого понатаскували! Дари дайверів із дна: там мотлох здебільшого, аж до битих унітазів: нехай всі бачать. Виховний момент, як і в кожному музеї.

у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

Окрема локація – “про вівторок і четвер”. Десь консервні етикетки черкаської друкарні, яка 70 років тому штампувала їх для усієї УРСР: раптом що – поділюся. Нє, ну це я таке насипаю, що протягом хвилини в голову зайшло. Бо давно не рибалка, а зимовим ніколи й не був. Раз пішов за компанію… Мабуть, в тому є якийсь особливий дзен: пити крижану горілку й гризти задубіле на кістку сало, але я його не пізнав.

у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

Перші враження від картинок. Коробка, притулена до оригінального фасаду 1909 року (що Городецького – не наполягатиму), мені зразу не сподобалась, “не грає”. І навіщо над входом якісь викопні латимерії? В Черкасах тоді точно не рибалили. Достатньо було б золотого коропа чи великої вусатої голови сома. Десь там і Русалонька, то скульптура. Але не юна, тендітна і нещасна, як у Андерсена , а наша така: мощна і самодостаточна женщина. Можна фігуру торговки рибою: всьо то саме, але без хвоста. Можна чоловіка, який щойно повернувся з риболовлі… Одним словом, коробка – це якось плоско. Вже б стилізували її хоч під того самого ящика, чи що.

у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

Зараз будівлю наче як використовують під господарські потреби ЧНУ. Але хто там бував, бо я ще не дістався, – каже, що у підвалах (колишніх льодниках) порожньо, оскільки перекриття аварійні.

Колись цілі прарайони з риболовлі жили – Митниця, Казбет, Василиця. Спродувалися на Базарній площі, то тепер Соборна, на Казбетському базарі, носили “хвости” дачникам у Соснівку. Рибальська громада була другою за чисельністю після грабарської, а коли брати суто містян, то безперечно першою. Наче в Одесі, тільки пропорційно до кількості жителів та на прісній воді. Ватаги, гурти, артілі, а згодом і різні “соцгоспи”, плюс переробники з Черкаського обласного тресту рибного господарства… Не одна тисяча люду, словом. А скільки народу ловило просто так, на юшку! Скажемо просто: кожен. І тягали таких сомів, що коли додому далеченько, то й верхи їхали. А рибу, щоб не пірнала, тримали за вуса. Це ще малому мені дід розказував, а він, як і всі рибалки, був дуже чесним чоловіком.

у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

Якось сиділи у садочку Володимира Григоровича Сокоренка все на тому ж Казбеті. Казав – якби не риба, то багато що важливого в Черкасах з’явилося б набагато пізніше або й взагалі не збудувалося б. Це була наша валюта, за яку підписи на паперах ставили такі київські та московські товариші, на фоні яких він сам – перший секретар міськкому партії – був “мєлкою сошкою”. Квадратні пляшки горілки з перцем та дві – три “золоті рибки” Черкаського рибкомбінату, які на увесь неозорий кабінет духмяніли через кілька шарів пакувального паперу, так прискорювали процес погодження, що дозвільними паперами треба було помахати, аби вони в портфелі не позабруднювалися від печаток. Хабарі? Не смішіть. Дай Боже нині посадовцям таких хабарів, які тоді ходили. А гостинці родичам з інших країв? Сало – салом, але без копчених лящів “правильні черкащани” в поїзд не сідали.

у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

Після наповнення чаші водосховища рибі перші роки було непереливки. Та вже з 1964-го розпочався лімітований вилов ляща, судака і сазана. А ще через два роки частка промислового черкаського вилову від загальноукраїнського склала 18%. Цифра! 1967-го у рукотворне море почали випускати малька, вирощеного у ставках гирла Сули – сазана, щуки, синця. На початку 1970-х пішов новий для наших країв вид риби, товстолоб. Одночасно його почали вирощувати також у ставках. У промислових виловах ці коропові родичі фігурують з 1978 року.

Тоді ж в області взялися за новий напрям риборозведення: ставкове. Перший класичний ставок-лиман організували у районі Червоної Слободи в 1973 році. Мав він площу 144 гектари, це приблизно 3,5 черкаських парків “Сосновий бір”. “Пробничок”, одним словом. А вже 1977-го на площі 2436 гектарів Рибкомбінат почав будівництво лиманного господарства в районі Худяків.

у Черкасах можуть відкрити музей рибальства

Рибні хроніки. Черкаський рибтрест був заснований 28 січня 1958 року, у січні 1965 року його реорганізували у Черкаський обласний рибкомбінат, 1998-го – у ВАТ “Черкасирибгосп”. В структурі – рибзавод у Черкасах (1964 рік), рибгосп “В’язівок” (травень 1965 року), рибгосп “Телепино” (листопад 1965 року), рибгосп “Гірський Тікич” (1968 рік), рибдільниця “Червона Слобода” (1970 рік), рибдільниця “Степанці” (1972 рік), рибгосп “Худяки” (1977 рік).

Так, все це прісно і відносно. Той же “Гірський Тікич”. Історія вирощування товарної риби тут починається ще 1903 року, коли пан Суходольський, власник так званих Бузівських земель, здав їх в оренду київським підприємцям для вирощування риби. А те, що через 65 років в селі Бузівка було утворене державне рибне господарство “Гірський Тікич” Черкаського облкомбінату, стало лише другим кроком у справі, але не першим. Мало знаємо ми про нашу рибу… Продукція ПрАТ “Черкасирибгосп” була відома в Ізраїлі, Польщі, Німеччині. А той же “Гірський Тікич” славився осетровими: стерляддю, осетром, веслоносом. Ну про “потенціал і перспективи” якось не хочеться, є кому. А теперішні ціни на рибу самі бачите.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *